Про кіно та самоповагу

«Коли я був аспірантом, то відчайдушно шукав якусь тему для своєї докторської дисертації. За два роки до цього лікарі поставили мені діагноз – захворювання мотонейронів та повідомили, що жити мені залишилося не більше двох років. За таких обставин не було сенсу працювати над докторською, адже я не сподівався дожити до захисту, та минуло два роки, а гірше мені не ставало. Справи в мене були не погані також я був заручений із чарівною дівчиною на ім’я Джейн Уайлд. Аби одружитись мені потрібна була робота, а щоб отримати роботу мені потрібно було захистити дисертацію».

Стівен Гокінг «Коротка історія часу»

Фільм «Теорія всього» це історія боротьби видатного вченого та популяризатора науки Стівена Гокінга. Власне, ця його коротка оповідь може вважатися своєрідним синопсисом фільму. Це історія про людину із хворобою у жахливих обставинах. Але фільм не тільки про це – він про кохання, вірність, наполегливість та силу духа. Після перегляду цього фільму розумієш, що життя складається не лишень із монотонних днів, але й в ньому багато прекрасного та неймовірного. І поки життя триває – не варто впадати у відчай та поринати у безодню зневіри. Завше можна зробити щось аби життя навколо стало кращим, аби близькі почували себе добре. Завше можна спинитись та відшукати те, що зробить нас щасливішими, бо часто і шукати деінде не варто – воно існує навколо нас. У кожного це щось своє – сім’я, друзі, кохана людина, домашня тварина, улюблена робота чи справа. Тому не варто зосереджуватися лиш на поганому. Ось чому вчить нас ця кінокартина. На мою думку, картина дуже хороша, а Едді Редмейн, який зіграв пана Гокінга, цілком заслужив Оскара за найкращу чоловічу роль. У картині деякі факти переставлені місцями, та це аж ніяк не впливає на сприйняття. На якість фільму вплинули почуття поваги до шанованого на весь світ науковця Стівена Гокінга та той факт, що всі головні герої картини ще живі та з радістю консультували творців фільму. Звісно, деякі моменти дещо ідеалізовані та перед нами художній фільм, який творить свій чарівний світ. І у ньому справжній Гокінг – не тільки блискучий фізик теоретик, а також люблячий чоловік та батько, сильний та цілеспрямований науковець.

Приблизно в цей же час на екрани вийшов іще один фільм, який змальовує як видатний британський математик Алан Тьюрінг зміг за допомогою своєї лічильної машини розкрити німецькі військові шифри закодовані шифрувальною машиною «Enigma».

Не треба витрачати багато часу щоб згадати не один західний фільм чи навіть серіал про математиків, письменників, художників, політичних діячів. Та навряд ви зможете так відразу назвати багато фільмів про визначних українців. Чому так сталося є чимало причин, більшість із яких вже нібито і усунуто після здобуття незалежності. Проте, як ми бачимо віз «меншовартості» і досі захаращують нам шлях у майбутнє.

Щоб зрушити його з місця і розчистити цей гостинець українцям насамперед варто усвідомити свою модерність. Вона полягає у тих здобутках світового рівня, передусім наукових, яких країна вже досягла. Якщо ми захоплюємося Аланом Тьюрінгом, Стівеном Гокінгом, Джоном Нешем, Стівом Джобсом та іншими видатними людьми, то чом би не зняти фільмів про українських фізиків та інженерів, таких як Борис Патон, чи кібернетиків, як Віктор Глушков, про медиків, як Микола Амосов. На заході існують цілі серіали про скульпторів, художників, науковців, цим шляхом повинна йти і Україна, адже це і є її жива історія. Також варто увіковічнити на великому екрані знаменитих на увесь світ вихідців із України – Сергія Лифаря, Ігоря Сікорського, Сергія Прокоф’єва, Ігоря Стравінського та багатьох інших. Кожна повноцінна нація повинна добудувати свій пантеон – у американців є Бенджамін Франклін, у французів – Гюстав Ейфель, у британців – Адам Сміт, а в українців теж є незліченна кількість блискучих митців та науковців. Це і досі неоране поле для кінематографістів. Адже чи багато людей знало до цього фільму про математика Тьюрінга та його геніальну машину, без якої перемога у Другій світовій була б значно тяжча та з більшими втратами, а також про те що саме його обчислювальна машина зрештою стала прототипом сучасного комп’ютера. Так само і без Юрія Кондратюка ще довго були б неможливими польоти у космос, без Михайла Лазарєва Антарктида ще довго була б не відомою, і весь світ не співав би «Щедрик» без Миколи Леонтовича.

Повага до сьогодення і робота на спільне майбуття починається із усвідомлення важливості та величності спільного минулого. А що єднає краще од діячів науки та культури якими варто пишатися? Тож читайте, учіться, шануйте своїх героїв, і самоповага та віра у себе стануть питомою рисою сучасного українця.